Останні події

Шляхи війни волонтерського центру «ПЕРЕВІЗНИК»

Рік тому здавалося, що військова волонтерська діяльність в Україні - явище тимчасове. Що, після багатьох років занепаду і недолугого керівництва українська армія, на тлі розгортання конфлікту в Донецькій та Луганській областях, от-от, як Фенікс постане з попілу. Що забезпечення вояків, які обороняють Україну від агресії однієї з найпотужніших армій світу має стати пріоритетом держави. На жаль, рік потому майже все лишилося на початковому рівні.  Не можна сказати, що держава взагалі нічого не зробила, але і забезпечити свою армію на потрібному рівні не змогла. І знову, як в перші місяці неоголошеної війни з Росією, волонтери збирають гроші та харчі,  купують власним коштом форму та запчастини. Плетуть власноруч маскувальні сітки. Просять у небайдужих  людей  гігієнічні речі та господарські товари і власним коштом, на власному транспорті везуть своїм побратимам на передову все необхідне.

         Цього разу шлях волонтерів «ПЕРЕВІЗНИКа» пролягав крізь Днепропетровщину, по славнозвісній Дебальцевській дорозі аж до давніх друзів миколаївських волонтерів,  мужніх вояків 17-ої танкової бригади, а також  до розвідників, спец призначенців, бійців миколаївського «Беркута» та нацгвардійців.

-         Якби ви тільки могли уявити, скільки за цей рік у «ПЕРЕВІЗНИКа» з'явилося нових справжніх друзів, - розповідає Ігор Мухарський, співзасновник центру. - Друзів, про яких в усі часи казали, що таким людям з легкістю можна довірити своє власне життя. Вони пройшли крізь пекло війни і ми горді тим, що вони стали нашими друзями. Ми будемо берегти кожного з них. Ми назавжди залишимось поруч.

В голосі волонтера бринить сувора чоловіча  сльоза. Адже, не дивлячись на те, що волонтери не захищають Україну зі зброєю в руках, їхній внесок в обороноздатність держави складно переоцінити. І всі ці довгі 14 місяців неоголошеної війни «ПЕРЕВІЗНИКи»: збирають і везуть, ремонтують і везуть, купують і везуть все, що скромно просять бійці на передовій. За цей час волонтери, що бачать на власні очі все, що відбувається в Донецькій та Луганській областях, стали суворими та різкими у висловлюванні власних думок:

-         За минулий рік у ВЦ «ПЕРЕВІЗНИК» на передовій з'явилося багато справжніх друзів - мужніх людей для яких Вітчизна та її захист не просто слова якогось зарозумілого чиновника, який вдає з себе патріота сидячи на дивані в маєтку під Києвом, - зауважує ще один волонтерів  «ПЕРЕВІЗНИКа», Сергій Проченко.

І, як завжди під час поїздок волонтерів на передові рубежі захисту Вітчизни, вони привезли додому цікаві історії про які розповідають зараз і які залишаться незабутніми сторінками життя на війні. Цього літа у танкістів 17-ої танкової з'явився свій живий крилатий талісман. Звідки прийшла гуска, ніхто з бійців згадати не зміг, але птах прижився і став справжнім бійцем-танкістом. Як свого часу гусаки врятували стародавній Рим, так білосніжний талісман українських бійців допомагає підвищувати бойовий дух однією своєю присутністю серед танків. Підтримує гарний настрій тих, хто захищає Україну від агресора. Гуска відчуває себе справжньою господинею танків, бере активну участь в ремонті і не боїться ані гуркоту бойових машин, ані пострілів гармат.

-         Це єдина гуска, що помре своєю смертю, переживши жахи цієї війни - по-військовому шуткують суворі танкісти і на їхніх обличчях з'являються чудові хлоп'ячі посмішки.    

А ще волонтери висловлюють подяку всім, хто продовжує допомагати українській армії серед них: Шутяк Юрій, Погожих Михайло, Кравцов Олексій, Ракова Олена та багато небайдужих фермерів, підприємців  та просто десятків людей, для яких  слово Україна не порожній звук.

 

 

 

 

  4 Серпня 2015 +Коментар | подобається